біля ясена стою сама, і біля мене лиш твоя печаль,
Подай свій знак і я знайду місця, де скинеш ти навік увесь свій жаль.
Листки задумані у вишині шумлять, летять униз і прагнуть висоти,
А я дивлюсь на тебе життя вже позбавляється від теї самоти.
Як зелень сколихнеться вітром враз, як ароматом квітів сповнить дім,
Ти пам’ять давню про єдиних нас на фото лишиш в ґанку на вікні.
Бузок й півони в саді зацвітуть, весняний теплий вечір з ясенини
Збудує славну повість для майбуть і зложить листя стиха та в однині.
Під ґанком тим і я і ти не раз ще сядемо на лаві під вікнини,
Півони скинуть листя і в той час ми станемо навіки молодими.