біля ясена стою сама, і біля мене лиш твоя печаль,
Подай свій знак і я знайду місця, де скинеш ти навік увесь свій жаль.
Листки задумані у вишині шумлять, летять униз і прагнуть висоти,
А я дивлюсь на тебе життя вже позбавляється від теї самоти.
Як зелень сколихнеться вітром враз, як ароматом квітів сповнить дім,
Ти пам’ять давню про єдиних нас на фото лишиш в ґанку на вікні.
Бузок й півони в саді зацвітуть, весняний теплий вечір з ясенини
Збудує славну повість для майбуть і зложить листя стиха та в однині.
Під ґанком тим і я і ти не раз ще сядемо на лаві під вікнини,
Півони скинуть листя і в той час ми станемо навіки молодими.

біля ясена стою сама, і біля мене лиш твоя печаль,
Подай свій знак і я знайду місця, де скинеш ти навік увесь свій жаль.
Листки задумані у вишині шумлять, летять униз і прагнуть висоти,
А я дивлюсь на тебе життя вже позбавляється від теї самоти.
Як зелень сколихнеться вітром враз, як ароматом квітів сповнить дім,
Ти пам’ять давню про єдиних нас на фото лишиш в ґанку на вікні.
Бузок й півони в саді зацвітуть, весняний теплий вечір з ясенини
Збудує славну повість для майбуть і зложить листя стиха та в однині.
Під ґанком тим і я і ти не раз ще сядемо на лаві під вікнини,
Півони скинуть листя і в той час ми станемо навіки молодими.

Ти пам’ятаєш?

Ти пам'ятаєш нашу першу зустріч
В той день, коли цвіли сади?
Ти пам'ятаєш ніжні мої руки
Й несмілий шепіт: '…чекаю, прийди…'
Ти пам'ятаєш, як ходили разом
Алеями, що іскрилися в росі?
Ти пам’ятаєш, як казав: 'Кохаю…'
Тримаючи троянду у руці?
…Я пам'ятаю, милий, все я пам'ятаю
Як жаль, що вже забувся ти.
Але пройдуть роки, й колись в печалі
Згадаєш ти мене в полоні самоти.

Кохаю тебе мій коханий,
Кохаю у сні й наяву,
Кохаю від ночі й до рання
Тобою одним я живу.
Нехай ти про мене забувся,
Не хай пролетіли роки,
Але моя пам’ять не згасне,
Для мене ти в світі один.

Мені наснився сон цієї ночі,
Що ніби-то пливу я у човні
Й крізь марево туману бачу очі
Твої, коханий, милі, дорогі.
Я зупинилась, опустила весла,
І стала приглядатися туди
Де ти стояв, і зовсім, так, не весело…
Благав; 'Кохана йди…'

Вечір вже догорів
Ти стояла одна
Тихо падала ніч на алеї
Ти не знала, що він
не чекає тебе
Він шукає вже інщу лілею
Не чекай і не плач
Не сумуй не ридай
Він не вартий палкого кохання
Ти його розлюби зустріч з ним не шукай
Не ховайся у теплі страждання.
А якщо і колись
Ти зустрінешся з ним
Ти вдавай, що йому ти не рада
Будь ти горда – як меч,
Будь як камінь тверда,
Хай подумає, що таке зрада?!

Вечір вже догорів
Ти стояла одна
Тихо падала ніч на алеї
Ти не знала, що він
не чекає тебе
Він шукає вже інщу лілею
Не чекай і не плач
Не сумуй не ридай
Він не вартий палкого кохання
Ти його розлюби зустріч з ним не шукай
Не ховайся у теплі страждання.
А якщо і колись
Ти зустрінешся з ним
Ти вдавай, що йому ти не рада
Будь ти горда – як меч,
Будь як камінь тверда,
Хай подумає, що таке зрада?!